ANYCUBIC Wash and Cure 3: чи варто брати цю мийку-сушку для смоляного друку
ANYCUBIC Wash and Cure 3 знімає з процесу смоляного друку два найбруднішого і найнуднішого етапи — відмивання деталі від рідкої смоли та її фінальну засвітку. Береш, якщо друкуєш регулярно і вже втомився чаклувати з банкою ізопропілу на кухні. Не береш, якщо принтер дістаєш раз на місяць — тоді простіший ручний спосіб дешевший і майже такий самий за результатом.
Перший раз, коли я витягнув свіжонадруковану фігурку з ванни IPA і побачив, що вона досі липка, наче щойно з меду, я зрозумів: ніхто не попереджає новачків у смоляному друці, що сама печать — це половина роботи. Друга половина відбувається вже після того, як принтер вимкнувся. І саме тут більшість людей або звикають до бруду й запаху ізопропілу по всій квартирі, або йдуть шукати щось на кшталт цієї станції.
ANYCUBIC Wash and Cure 3 — це, по суті, дві коробки в одній: знизу обертова платформа з ємністю під розчинник, зверху — камера з UV-світлодіодами для полімеризації. Ідея не нова, у ANYCUBIC вже було кілька поколінь таких станцій, але третя версія отримала збільшений об'єм робочої зони і ту саму гнучку гусячу шию з підсвіткою, яку хвалили в попередніх моделях — вона реально корисна, коли треба зазирнути всередину й перевірити, чи деталь вже досить чиста, не відкриваючи кришку і не випускаючи пари розчинника назовні.
Як це працює насправді
Ставиш платформу з надрукованою моделлю в кошик, заливаєш ізопропіловий спирт (або спеціальний очищувач — хто на що спроможний з огляду на ціни на IPA в українських магазинах), закриваєш кришку і вмикаєш обертання. Мийка крутить деталь у рідині кілька хвилин, змиваючи неполімеризовану смолу з поверхні. Потім деталь виймаєш, даєш обсохнути й переставляєш у той самий корпус, тільки тепер вмикаєш режим засвітки — UV-діоди «допікають» смолу до кінцевої твердості.
Головна практична різниця з ручним методом — повторюваність. Коли миєш пензлем чи трясеш деталь у банці руками, результат щоразу трохи інший: то недомив, то передержав у спирті й дрібні елементи почали розм'якати. Станція крутить рівно стільки, скільки виставив таймером, і щоразу однаково. Для одиничної фігурки різниця не критична. А ось коли друкуєш партіями — мініатюри для настолок, ювелірні майстер-моделі, дрібні технічні деталі — саме стабільність економить нерви.
Засвітка — це вже окрема історія. Без UV-камери люди зазвичай ставлять деталь на підвіконня і чекають сонця, що в Києві взимку означає чекати днями. Або купують окрему UV-лампу для нігтів і імпровізують. Внутрішня камера з кільцем діодів дає рівномірне опромінення з усіх боків одразу, тож деталь тверднутиме рівномірно, а не тільки з того боку, що дивиться на лампу. Для деталей із тонкими виступами — руки фігурок, антени дронів-моделей — це реально відчутно: без рівномірної засвітки такі елементи лишаються крихкими і ламаються при найменшому дотику.
Де вона розчаровує
Об'єм робочої камери в цій версії збільшили, і на коробці це подають як головне досягнення, але для великих принтерів на кшталт Anycubic Photon Mono 4 з їхньою чималою платформою деталі впритул все одно доводиться підбирати компонування — станція розрахована переважно під принтери класу Photon Mono, не під топові моделі з великою робочою зоною. Другий момент — запах. Так, кришка закривається щільніше, ніж у відкритій мисці, але це не герметичний бокс з фільтром, і якщо друкуєш у маленькій квартирі без балкона чи витяжки, запах ізопропілу все одно розповзеться по кімнаті, просто не так агресивно.
І ще одне — сам ізопропіл станція не заощаджує, а часом навіть витрачає більше, бо ємність під заливку розрахована на повне занурення платформи, а не на мінімальний обсяг. Люди, які мили деталі вручну в невеликій банці, іноді дивуються, скільки спирту йде на перший запуск.
Порівняння з альтернативами
Найочевидніша альтернатива — саморобний варіант: стара мультиварка чи каструля з обертовим кошиком під UV-лампу для манікюру. Так роблять багато хто на старті, і чесно кажучи, для рідкісного друку цього достатньо. Але як тільки з'являється звичка друкувати щотижня, саморобні рішення починають дратувати нестабільністю результату і постійним підлаштуванням.
Прямий конкурент — станції Elegoo Mercury серії, вони приблизно в тому ж ціновому сегменті і працюють за тією ж логікою «миття + засвітка в одному корпусі». Різниця здебільшого в дрібницях: у ANYCUBIC зручніша гусяча шия з підсвіткою, у Elegoo — трохи інше кріплення платформи. Обирати варто радше під те, який принтер вже стоїть на столі, бо платформи під конкретні моделі принтерів у виробників різні.
ANYCUBIC Wash and Cure 3 на eBay можна знайти від 49,99$, тоді як на Amazon US цінник тримається ближче до 78,76$ — різниця відчутна, і якщо не поспішаєш, є сенс почекати вигіднішу пропозицію. З урахуванням пересилки в Україну і мита фінальна сума, звісно, підросте, але для власника резинового принтера, який вже вклався в сам апарат і витратні матеріали, ця станція — не найбільша стаття витрат у всьому цьому хобі.
Кому брати, а кому ні
Якщо у вас Photon Mono, Mars чи схожий за розміром резиновий принтер і ви друкуєте хоч раз на тиждень — беріть не роздумуючи, це та річ, яка перестає бути «зручністю» і стає частиною робочого процесу. Якщо ж принтер дістаєте з коробки двічі на рік до дня народження дитини — заощадьте гроші, ручного миття вистачить за очі. І якщо у вас великий принтер із велетенською платформою на кшталт топових моделей Anycubic — спершу виміряйте, чи взагалі влізе деталь у камеру, бо розчарування від «не влізло» найгірше з усіх можливих.
Часті запитання
Можна, і багато хто саме так і робить перші кілька місяців. Результат гірший за передбачуваністю — можна недомити або передержати, — але для рідкісного друку різниця некритична. Станція себе виправдовує тоді, коли миєте регулярно.
Функціонально майже однаково. Обирайте залежно від того, який принтер уже маєте — платформи й кріплення трохи різняться між брендами, і рідний бренд зазвичай сідає точніше.
Можна використовувати спеціальні водозмивні очищувачі для смоли, вони дешевші за IPA і не такі пахучі, але не з усіма смолами дають однаково чистий результат — перевіряйте сумісність з конкретною маркою смоли перед великою партією.
Для стандартних принтерів класу Photon Mono — так, з запасом. Для топових моделей із дуже великою платформою краще звірити розміри заздалегідь, бо великі деталі можуть просто не влізти в робочу зону.
Схожі товари, які варто глянути, якщо збираєте комплект для смоляного друку:
