Lenovo Yoga 7i 2-in-1: огляд ноутбука-трансформера, чи варто брати
Lenovo Yoga 7i — це 16-дюймовий трансформер на Ryzen 7 7735U, який реально можна скрутити в планшет і не зламати зап'ястя. Екран великий і зручний, продуктивності вистачає з запасом на офіс, браузер і легкий монтаж, а за $999.99 це чесна ціна за клас "бізнес-конвертований". Але 4.4 фунта (майже два кілограми) для планшетного режиму — це компроміс, з яким доведеться змиритись.
Уявіть нараду, де половина людей набирають нотатки, а половина — малюють щось на екрані стилусом, бо клавіатура для цього не годиться. Ось саме для другої половини і придумали трансформери типу Yoga. Питання лише в тому, чи варто платити за цю гнучкість, коли можна взяти звичайний ноутбук і окремий планшет — і чи не буде цей "два в одному" насправді "ні те, ні інше".
Спробував пожити з Lenovo Yoga 7i тиждень у режимі звичайного робочого ноутбука, і перше враження — це все ж таки ноутбук, а не гібрид-компроміс. Шарнір крутиться на всі 360 градусів плавно, без люфту й скрипу, петлі не дешеві на дотик. Екран 16" FHD+ з сенсором — саме той розмір, де вже комфортно тримати два вікна поряд, а не мружитись, як на 13-дюймових ультрабуках. Матовості немає, це глянець, тож під яскравим сонцем на балконі читати незручно — але вдома чи в офісі це не проблема.
Начинка — AMD Ryzen 7 7735U, і виробник у назві прямо натякає, що він "б'є" Intel i7-1255U. Чесно кажучи, у побутових задачах різниця між цими чипами відчувається слабо: браузер із двадцятьма вкладками, Zoom-дзвінок, Excel з важкими таблицями, легкий Photoshop — усе це Ryzen 7735U тягне спокійно, без гальм і перегріву. Це не ігровий і не монтажний звір, для рендеру 4K-відео чи важких 3D-задач шукайте щось з дискретною відеокартою. Але для типового "поїхав у відрядження — відкрив ноут — попрацював" сценарію потужності з запасом.
16 гігабайт оперативки і терабайт SSD — тут дизайнери й конкуренти часто економлять саме на об'ємі диска, а Lenovo дала повний терабайт одразу, і це відчутно продовжує життя пристрою без танців з зовнішніми накопичувачами. Windows 11 Pro на борту — плюс для тих, хто працює з корпоративною доменною автентифікацією чи BitLocker, мінус за ціну для тих, кому б вистачило Home.
А тепер про планшетний режим, заради якого все й затівалось. Так, він працює. Стилусом малювати чи підписувати документи — зручно, сенсор чутливий, лаг мінімальний. Але 4.4 фунта — це майже два кілограми, і тримати таку "таблетку" однією рукою довше кількох хвилин доведеться змиритись, що рука втомиться. Це не iPad і не Surface, які роблять для тримання в руках. Планшетний режим тут — це радше "поклав на стіл і малюєш" або "показав презентацію клієнту через стіл", а не "лежу на дивані й гортаю стрічку". Якщо чекаєте легкості справжнього планшета — розчаруєтесь.
Порівняно з класичним конкурентом за призначенням — HP OmniBook 7 Flip, теж 2-в-1 на 16 дюймів, теж з сенсором — Lenovo програє в потужності (там Intel Ultra 7 і 32GB замість 16GB), але й коштує суттєво менше. HP — це вибір, коли гнучкість форм-фактора поєднується з запасом продуктивності на роки вперед і готовністю за це переплатити. Yoga 7i — це "мені треба конвертер зараз, і я не хочу віддавати за нього ціну флагмана". Якщо ж гнучкість трансформера взагалі не потрібна, а важлива лише економія — тут же в каталозі є Acer Aspire 3, класичний ноутбук утричі дешевший, хоч і без сенсора та петлі 360°, і з набагато скромнішим Ryzen 3.
Клавіатура окремо заслуговує згадки — хід клавіш приємний, підсвітка є, розкладка стандартна без сюрпризів типу зменшеного Enter. Трекпад великий і точний, з підтримкою жестів Windows без глюків. Порти — HDMI на місці, USB достатньо для зовнішнього монітора й периферії, хоча тут виробник не вказує повний перелік роз'ємів у карточці, тож якщо у вас специфічна периферія — краще уточнити перед покупкою.
Ціна на маркетплейсі — $999.99, і це за американським прайсом без урахування доставки й мита в Україну, які додадуть свою частку до фінальної суми. Для порівняння: MacBook Air на M2 у каталозі йде дешевше, але це вже інша екосистема й інший підхід до "два в одному" — там взагалі немає сенсора й трансформації, тільки чиста легкість macOS.
Кому брати. Тим, хто реально використовує сенсорний екран і режим планшета — дизайнерам, які роблять швидкі скетчі, консультантам, що підписують документи прямо на зустрічі, викладачам, що анотують слайди. Плюс тим, кому потрібен великий 16-дюймовий екран, але хочеться зберегти можливість зігнути ноутбук у "намет" для перегляду фільму в готелі.
Кому не брати. Якщо трансформація вам не потрібна взагалі — переплачувати за петлю 360° і сенсор сенсу нема, беріть звичайний ноутбук того ж класу дешевше. Якщо плануєте носити пристрій щодня в сумці й хочете легкість — 4.4 фунта для 16-дюймового конвертера це не мало, є легші альтернативи. І якщо потрібна серйозна графічна потужність — тут її просто немає, шукайте моделі з дискретною відеокартою.
Часті запитання
Якщо плануєте реально користуватись сенсором і режимом планшета — так, переплата виправдана. Якщо купуєте "про запас, раптом знадобиться" — ні, це та фіча, яку рідко використовують ті, кому вона не потрібна від початку.
HP потужніший (Intel Ultra 7, 32GB RAM) і дорожчий. Якщо бюджет не тисне і хочеться запасу на роки — HP. Якщо потрібен трансформер тут і зараз за розумні гроші — Lenovo виграє за співвідношенням ціна/можливості.
Для легкого монтажу й базового ретушування — так. Для 4K-рендеру чи важких 3D-проєктів — ні, тут потрібна дискретна відеокарта, якої в цій моделі немає.
Цілком, це не найлегша модель на ринку, але в межах норми для 16-дюймового трансформера. Якщо для вас критична кожна сотня грамів — дивіться в бік 13-14-дюймових моделей.
Схожі товари, варто глянути перед покупкою:
